Кінець року – це не тільки сімейні святкування та складання планів на рік наступний, а й закриття старих проблем, боргів, і навіть сплата податків, адже чиста совість – то найкраща прикраса, особливо, якщо, при цьому, ще лишається настрій та ресурси для святкування.

Отже, у 2024 українці стикнулися з необхідністю сплати податку на нерухомість, куди входять будинки, квартири та нежитлові будівлі. Згідно офіційної інформації, податок на нерухомість мав бути сплачений до кінця серпня 2024 року, однак, як показують реалії, розрахунки та повідомлення про суму даного податку українці в різних регіонах отримували і отримують і досі у зовсім різний час, тобто наразі актуальною інформацією про сплату є та, що вказана у даному повідомленні, з моменту його отримання.

Чесний, чи не чесний податок

ЗМІ вже встигли назвати дану парламентську ініціативу одним з найчесніших податків в Україні, адже його першочергова мета полягала в тому, щоб нормалізувати надходження до бюджету за рахунок тих громадян, які мають високий рівень прибутку та володіють значною кількістю нерухомості, як за кількістю одиниць, так і за кількістю квадратних метрів.

Тим не менш, це працює не завжди так, адже даний податок не враховує цілий ряд показників, зокрема:

  • Стан будівлі, рік забудови, місцезнаходження та яким чином людина стала власником даної нерухомості: спадщина, купівля, інші варіанти
  • Кількість власників та кількість фактично проживаючих осіб, а також їхній вік та спроможність платити податки
  • Рівень доходу власника нерухомості.

«Податок на розкіш» передбачає, що одна людина, тобто власник, потребує 60 м2, аби почуватися нормально, більше – то вже є розкіш. Дана площа враховує виключно власника, або власників, і не враховує прописаних, або фактично проживаючих осіб.

Маємо те, що маємо

Не завжди те, що гарно звучить в теорії, адекватно працює в реаліях посткомуністичної країни, особливо коли частина будівель або фізично не існує, або буквально знаходиться в нежилому стані, і зовсім не тому, що власники недостатньо піклуються про них, а просто тому, що війна.

І, знову, неможливо розмірковувати про ефективність даного податку ізольовано від усіх інших законодавчих актів, діючих на території України. Адже він передбачає, що квартира, чи будинок, мають бути оформлені на кожного члена родини, тобто і на стареньких батьків, і на малолітніх дітей, і так далі, що само по собі створює цілий комплекс проблем, і заганяє родину у глухий кут бюрократії, що, за деяких умов, може взагалі призвести до втрати житла, адже законодавча база давно потребує удосконалення, і точно не створення нових проблемних законів.

В той же час, ті люди, за рахунок яких мав би наповнюватися бюджет від сплати податку на нерухомість, можуть собі дозволити мати 60 квадратів на кожного члена родини з оформленим правом власності, в гарантовано безпечному районі квітучого міста, що абсолютно не перевищує вимоги даного закону, і тому не рахується як «розкіш».

Розкішно жити нам не заборониш

Що й казати, українці – це нація, яка вміє розкошувати, і робить це зі смаком, головне, аби й інші наші сильні сторони, такі як хазяйновитість, брали гору, а не лише терплячість та дивовижна здатність виживати хай там що.

Сподіваємося, що новий рік принесе нам не тільки довгоочікувану свободу на своїй власній землі, але й адекватні зміни в законодавчій базі, за яких для простих людей не було би проблемою офіційно показувати і кількість власників, і процедура оформлення спадщини, навіть для малих дітей, була би чесною та з урахуванням інтересів дітей, а не наповнення бюджету, адже головна цінність держави – це люди, а люди мають жити добре, і вкрай важливо, аби держава їм в цьому не заважала.