Як і все, народжене на берегах Середземного моря, тірамісу має дуже простий склад, передбачає свіжі місцеві продукти, а також рецепт, за яким приготувати може з легкістю навіть дитина.
Він поживний, смачний, абсолютно універсальний, завжди доречний, але, обов’язково оповитий покривалом загадковості та історичності, натякаючи на своє благородне походження та глибокі корені, що є абсолютно нормальним для будь-якого поважаючого себе італійця. Тож, спробуємо дізнатися, які ж історичні цікавинки таїть у собі ця солодка насолода, та й заодно розглянемо автентичний рецепт, та й що там, підемо готувати цей смаколик, бо розмови розмовами, а тірамісу, як і все італійське, краще ласувати, аніж довго розповідати про нього.
Народжений в Тревізо, приречений на любов
Італія – це емоційність, це палкість, і ми зараз не тільки про кохання, а й про ставлення до всього «свого»: землі, кожного дерева оливи, тисячі неписаних законів та правил щодо комбінування продуктів та часу й способу їх споживання. Італія – країна з теплим кліматом, а тому, навіть взимку, тут чудово дозрівають апельсини на лимони, і завжди є свіжа зелень та овочі. Через відсутність необхідності запасати, робити складні страви, які можна довго зберігати, а також постійний доступ до свіжої трави, і, відповідно, молочних й інших продуктів, італійське ставлення до кулінарії дещо відрізняється від українського, а саме, все набагато простіше. От і тірамісу, насправді, надзвичайно простий десерт, тим не менш, полюбився дуже багатьом і навіть став візитною карткою своєї країни.
Варто сказати, що італійці дуже поважають, люблять і бережуть свої національні традиції, і, до речі, італійські ресторани, часто є не модним місцем, а саме традиційним закладом місцевої кухні, призначений не для туристів, а саме для місцевих жителів, бо підтримувати місцевий малий бізнес – це частина італійського менталітету й світогляду. І саме в одному з таких закладів Тревізо, в ресторані Alle Beccherie, був створений рецепт тірамісу, яким ми його знаємо зараз. Сталося це не випадково, а поштовхом стала публікація кулінарної книги La cucina trevigiana, де її автор та режисер Джузеппе Мафіолі, описав старовинну традицію споживати крем з жовтків та цукру, який за традицією давали дітям та людям похилого віку, що, за інформацією автора, у поєднанні з печивом байколі, було вельми високо поціновуваним серед венеціанської знаті ще з епохи Відродження.
Тобто бажання відродити старовинну традицію споживання крему сбатудіна саме в поєднанні з печивом і стало поштовхом до створення сучасної версії цього італійського смаколику, і, справді, крем грає вирішальну роль в даному рецепті, так само як і любов італійців до кави, якою просочується печиво савоярді, що є домашнім бісквітом з простим складом.
Довге коріння італійського парубка
Але, звичайно, не все так просто, адже навіть вірне своїм традиціям італійське суспільство активно розвивається, переймає досвід світової кулінарії, а тому і тірамісу увібрав в себе все найкраще від різних кухонь. Так, як стверджують дослідники, тірамісу став відображенням таких впливів:
- Англійський пудинг: мода на англійські страви свого часу змусила європейських кулінарів експериментувати з кремами, пропонуючи їх в якості окремої страви, тож крем тірамісу, в якому пізніше з’явився ніжний маскарпоне та яєчні білки, окрім традиційних жовтків з цукром, став саме таким італійським прикладом цього впливу.
- Баварські ложкові десерти: ексцентричні та самобутні баварські традиції важко уявити без численних десертів, які подаються в певній ємності, і споживати котрі можна просто ложкою, що доволі зручно і дуже смачно, і, вочевидь, ця традиція була добре відома кухареві з Тревізо, який, до речі, саме в Баварії свого часу отримав своє кулінарне стажування.
- Французький шоколад та лікер: ну куди без французького шику, а тим більше в італійських десертах – тому в тірамісу стали додавати трохи лікеру Марсала, або ж ароматного рому, і щедро посипати цю солодку насолоду гірким какао.
Все нове – це гарно розрекламоване старе, що цілком нормально, якщо старе засноване на традиціях та любові до свого краю, тож готуймо легендарний тірамісу, обов’язково експериментуймо з лікером та вершками, але не забуваймо також ліпити вареники з вишнями і смажити пишненькі сирники, бо своє завжди ближче!